Маруся Богуславка

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

Роман «Маруся Богуславка» започаткував епопею «Буйний вітер», задуману І. Багряним як трилогія про українську молодь у передвоєнні й воєнні роки, яка, однак, так і залишилася незавершеною. 1941 рік. На тлі життя невеликого міста автор розповідає про постановку в театрі драми Старицького «Маруся Богуславка» та описує напруження й боротьбу, що викликала ця подія.

До книжки також вміщено короткий уривок з другого тому роману «Маруся Богуславка» під назвою «Держіть поїзд!».