Під вулканом

Кожен із нас хоч раз у житті та й спостерігав цю сцену: брудна обшарпана людина непевним кроком виписує на вулиці зигзаги, безпричинно регоче й викрикує щось нерозбірливе, звертаючись до себе чи невидимого співрозмовника, Бога або Диявола. Ми відводимо очі й подумки обіцяємо собі, що ніколи не докотимося до подібного, наче це розхитане створіння планувало таке життя. Що стоїть за крахом звичайного п’яниці? Можливо, незвичайна філософія? Криза у найближчих стосунках? Відмінне світобачення, що робить існування в суспільстві нестерпним? Чи докори сумління за давню фатальну помилку?

В автобіографічному романі британського класика Малкольма Лаурі розгортається трагедія одного життя, яке могло належати будь-кому з нас, переплітаючись із десятками доль,— на строкатому тлі екзотичної Мексики наприкінці 30-х років минулого століття.