Про свободу волі. Про основу моралі. Артур Шопенгауер.

«Про свободу волі» та «Про основу моралі» — це два філософські есеї Артура Шопенгауера, в яких він викладає свої погляди на фундаментальні питання людської свободи та етики. Ці роботи розкривають глибину думки Шопенгауера, його скептицизм щодо традиційних уявлень про свободу та мораль, а також його прагнення дослідити справжні мотиви людських вчинків.

В есе «Про свободу волі» Шопенгауер ставить під сумнів ідею про те, що людина має справжню свободу вибору. Він розрізняє свободу зовнішню та внутрішню, приходячи до висновку, що на рівні внутрішньої мотивації свобода ілюзорна, оскільки дії людини визначаються її природою та зовнішніми умовами. На думку Шопенгауера, воля людини зумовлена ​​і невільна: вона підкоряється законам необхідності, як і все у природі. Ця позиція приводить філософа до висновку, що свобода волі » скоріше міф, ніж реальність.

В есе «Про основу моралі» Шопенгауер аналізує людську етику, ставлячи під сумнів концепції моралі, засновані на релігії чи розумі. Він вважає, що справжня моральна основа полягає не в абстрактних засадах, а в співчутті — щире переживання страждання інших. Співчуття, на думку філософа, є єдиною справжньою мотивацією для моральної поведінки, оскільки вона спонукає нас чинити не заради вигоди чи страху, а з поваги до іншої істоти. Шопенгауер бачить у співчутті ключ до досягнення гармонії та відмови від егоїзму, що робить його найважливішим принципом моральності.

Ці два есе дозволяють глибше зрозуміти філософію Шопенгауера, його песимізм щодо людської природи та суспільства, а також його віру в те, що справжнє добро може виходити лише зі співчуття. «Про свободу волі» та «Про основу моралі» — це глибокі роздуми, які змушують задуматися про природу свободи, відповідальності та морального обов'язку.