Про що мовчить ластівка (з мапою табору). Олена Малісова, Катерина Сільванова

Минуло кілька років. І хоча піонерський табір залишився десь там, у спогадах, у запаху сосен і голосі ластівок на лінійці, — почуття нікуди не зникли. Вони не зникли, а просто проклюнулись новими болями, сумнівами, розривами.

У цій книзі — продовження історії Юрка і Сашка. Двоє хлопців, які колись насмілились відчути одне до одного більше, ніж дозволяв світ. Але чи готовий цей світ прийняти їх тепер? Чи готові вони самі?
У дорослішанні немає нічого легкого. І любов, яка колись жила у краплях дощу, у вечірніх поглядах, у перших дотиках — тепер проходить через випробування часом, страхом і мовчанням.

Це книга про:

• Мовчання, в якому ховається усе: біль, кохання, відчай і надія;

• Травми дорослішання, що лишаються на серці, як шрами;

• Несказані слова, які важать більше за гучні зізнання;

• Надію, яка пробивається навіть крізь найбільший сум.

«Про що мовчить ластівка» — це щемлива, пронизлива, чесна книга. Нею хочеться жити повільно, смакуючи кожен рядок, кожен спогад, кожну емоцію.
Це історія про те, як любов росте разом з людиною. Як вона болить. Як вона зцілює.

Це книга, що шепоче:

“Я тут. Я з тобою. Навіть якщо весь світ проти нас.”