Морфій Михайла Булгакова — це автобіографічна повість, сповнена драматизмом і глибокої психологічної проникливістю. Написана в 1927 році, повість відбиває досвід самого Булгакова, який, будучи лікарем, зіткнувся з проблемою наркозалежності та її руйнівними наслідками.
Головний герой, доктор Сергій Поляков, виявляється втягнутим у смертельно небезпечну залежність від морфію, коли шукає полегшення від душевного болю та самотності. Його стрімке занурення у світ наркотиків стає болючим подорожжю в темні куточки людської психіки. Через записки та щоденники Полякова Булгаков передає його розпач, поступове руйнування особистості та повний контроль наркотику над його життям.
Булгаков майстерно описує не лише фізичну залежність, а й складні психологічні та моральні аспекти цієї боротьби. «Морфій» не лише досліджує трагедію одного життя, а й порушує питання про крихкість людської волі перед спокусою. Цей твір стає своєрідним попередженням, нагадуючи, як легко втратити контроль над собою.
Морфій — це не просто розповідь про залежність, а й глибокий, емоційний та чесний погляд на внутрішню боротьбу людини, що робить повість одним із найбільш вражаючих творів про трагедію наркозалежності у російській літературі.
